Занепад за відновленя

Після|потім| приходу|прибутку| більшовиків все змінилося. Архімандрита Родіона (настоятеля скиту) і ієромонаха Анастасія (скарбника і економа) в 1917 р.  убили. Село перейменували в Шеметів, так звали|кликали| одного з перших жителів|мешканців|, потім винесли ікони, закрили|зачиняли| храм, влаштували|улаштували| в нім склад для отрутохімікатів, незабаром поселили знедолених|безталанних| дітей.

У хаосі революції зник унікальний дзвін, здавалося|видавалося|, безслідно. Довгі роки історики і краєзнавці |розгублювали| шукали відомості про тих, хто|КТО| ж його зняв.  Чи німці, що побували в Харкові, чи білі, чи більшовики, відомі знищеннями церков. І лише зовсім недавно|нещодавно| таємниця Царського дзвону була, нарешті|урешті|, розкрита. Зробити це удалося московському історикові Івану Духину, що займається дослідженням історії знаменитих дзвонів Росії. Кілька років тому він звернувся із запитом про долю дзвону в Харківський історичний музей, там отримав|одержував| відповідь, що доля ця невідома. Духин пошуків не припинив і, врешті-решт|зрештою|, вони увінчалися успіхом. Виявилось, що дзвін був знятий ще до німців, білогвардійців і більшовиків. Знятий тими ж, хто|КТО| його і повісив. Харківським духівництвом|духовенством|. Стаття, опублікована у "Вістях Таврійського суспільного|громадського| комітету", в номері від 30 травня 1917 року, повідомляла про з'їзд ієрархів Харківської єпархії, на якому один із згаданих ієрархів виступив|вирушав| із|із| заявою: "Самодержавство полягло|пасло| і разом з ним повинен замовкнути голос дзвону". З'їзд одностайно ухвалив|постановляв|: "Царський дзвін зняти і відправити на Монетний двір, а отримані|одержувати| за нього гроші пожертвувати на піклування дітей-сиріт Харківської губернії, чиї батьки загинули в роки війни". І пам'ятник минулої любові|кохання| харків'ян до свого царя був відправлений до пекти...
Через декілька років доля Царського дзвону спіткає дзвони всіх, без виключення,|винятку| харківських церков. Над цими колись дорогими|любими| харків'янам і всім російським людям святинями більшовики поглумилися ще до встановлення радянської влади. Як свідчать матеріали денікінської| Особливої комісії при Верховному головнокомандуючому Озброєними силами Півдня Росії, що більшовики, на чолі з сумно звісним матросом Дибенком знущалися над храмом на станції Бірки  цілих три дні. Рвали на частини|на шматки|  священицький одяг|одягнув|, топтали в багно картини – ікони відомого художника В Маковського, пронизали багнетом ікону Спасителя|спасителя|, конфіскували всі цінності, а в одній із прибудов храму влаштували|улаштували| вбиральню|місце-милю|.

Перші роки радянської влади не залишили жодного каменя від культових споруд у Лозовій. Місце зруйнованої каплицї на вокзалі стало громадською вбиральнею. Було знищено два храми та синагогу, що означало початок доби хаосу та духовного занепаду.

Вдруге перейменували село Шеметів уже в тридцятих роках  на Першотравневе. Через декілька років храм підпалили, і знаменитий золотий купол був повністю|цілком| знищений.

Під час Великої Вітчизняної війни храм підірвано, а каплицю пошкоджено, оскільки споруди були гарними орієнтирами для наведення артилерії. Без купола ця унікальна архітектурна споруда|спорудження| простояла більше 50 років. У післявоєнні роки місцеві жителі розібрали залишки фундаменту. Останні уцілілі мозаїки з неї зняв засновник|фундатор| місцевого сільського музею Яків Красюк. Дві фрески з музею довго не виставлялися, їх ховали ув шкільному підвалі, і лише за часів перебудови, вже після смерті Я. Красюка,  вони увійшли до експозиції музею.

Перші роки перебудови ознаменовані поворотом агітаційного вектора в протилежний бік. Політики і міністри, керівники різних рівнів один за одним «світилися» перед камерами і об’єктивами під час релігійних заходів, але всі розуміли, що це лише данина моді, а до відродження духовності було ще дуже далеко. Особливо актуальними стали питання патріотизму, національної свідомості українців після проголошення незалежності. Цей період ознаменований відкриттям недільних шкіл, монастирів, будовою нових та відродженням зруйнованих храмів.

   – До мене на прийом прийшли дві мешканки Першотравневого, — згадує|пригадує||нещодавнє| минуле начальник Південної залізниці Віктор Остапчук, — попросили допомогти якось укріпити|зміцнити| каплицю, щоб|аби| вона зовсім не руйнувалася. Почали|починали| піднімати|підіймати| архіви, щоб з'ясувати, кому|КТО| ж вона належить, і переконалися, що вона є власністю залізниці. Магістраль тягнеться багато сотень кілометрів, уздовж|вздовж| неї багато церков, ми допомагали будувати або відновлювати деякі з них. Але|та| жодна не розташована так близько, як ця. Можна сказати, сам Бог велів, щоб|аби| ми її реставрували. До того ж наша робота — знак вдячності людям, які передали своїми руками цей витвір|чудо| мудрості, фантазії та величі народного духу. Це – наше минуле, наша історія. Загальновідомо, що без минулого немає майбутнього. В ім'я цього майбутнього, для виховання високої духовності і моральності ми  відновили каплицю Нерукотворного Спаса. А також обладнали платформу, яка|також| є|з'являється| часткою|частиною| цього історичного місця|місце-милі|. Сподіваємося|надіємося|, що ця каплиця не лише|не тільки| нагадуватиме пасажирам про подію, що сталася 115 років тому, але й оберігатиме всіх людей, які приходять сюди, проїжджають біля|повз| цього святого місця|місце-милі|. Реконструкція Спасова Скита була виконана силами колективу Південної залізниці за узгодженням з тодішнім міністром транспорту Георгієм Миколайовичем Кирпою. Щоб|аби| з|із| максимальною точністю відтворити зовнішній вигляд|подобу| каплиці, а також зовнішній вигляд інших елементів комплексу. Ми посилали різні запити в архіви колишнього СРСР, нам допомагав один з місцевих краєзнавців — Олександр Комов (він їздив в московський архів для пошуку фото і креслень); намагання і завзяті пошуки ентузіастів відновлення каплиці сприяли з максимальною точністю відтворити її зовнішній вигляд, а також інші елементи комплексу. Сьогодні каплиця відновлена в первинному|початковій| вигляді|подобі|. Навіть усередині|всередині| такий же розпис, як на початку ХХ століття.

У реставрації брали участь майже всі служби Південної залізниці: будівельники|будівники|, зв'язківці, енергетики. Це добродійний|благодійний| фонд|фундація| «Добро», будівельні організації: СМП-166 і 655, товариство|товариство| з|із| обмеженою відповідальністю «Магізм». Нині |ззовні| каплиця виглядає приблизно так, як і вчаси її першоджерела |спорудити|. Одночасно були проведені роботи з реконструкції зупиночної платформи.

Згодом випадково знайшли гранітну плиту з хрестом і написом, під час ремонту тієї ж самої школи, де працював Яків Красюк. Коли екскаватор підчепив плиту, яка лежала на ґанку і перегорнув її, всі побачили зображення хреста, відмивши плиту від бруду, прочитали напис. Зараз її повернуто до історичного місця.

Усередині|всередині| каплиці створюється ілюзія великого простору|простір-час|. Таке відчуття вражає відвідувачів через те, що звід|зведення| розташовується дуже високо над головою, хоча у горизонтальній площині|площині| все приміщення|помешкання| не більше 4 метрів завширшки. Окрім|крім| ікони Спаса, яка відразу зустрічає відвідувачів, у кутах|кутках| під куполом, як і прийнято за канонами, розміщені образи|зображення| євангелістів. Далі, нижче, ікони, серед яких фотографії Імператора Олександра III, а напроти – його подружжя Марії Федорівни.  Обабіч на мармурових табличках викарбовані імена загиблих у катастрофі. В печерній частині каплиці є три арочні ніші, в яких установлено дерев’яні щити у вигляді кіотів, покритих сусальним золотом, на них більше двадцяти ікон, подарованих людьми. Зараз розглядаються|розглядають| плани, метою яких є створення і розташування|створінню| 20 мозаїчних ікон на зовнішніх стінах каплиці. Сім років тому, під час реконструкції, їх зробили писаними|, з|із| тим, щоб|аби| з часом|згодом| замінити на мозаїчні, якими вони були спочатку...

На території реставрованого комплексу встановлено хрест, дзвони, інформаційні стенди, які описують минуле і сьогодення Спасова Скита, повернуто на історичне місце гранітну плиту, відновлено алею. Кожної суботи в каплиці Спаса Нерукотворного  проходить служба Божа. В інші дні каплицю відкрито для відвідувачів. Незалежно від пори року до історичного місця приїжджають українці та іноземці, родичі учасників історичних подій 17 жовтня 1888 року, діти та дорослі, віруючі та просто добрі люди.  Місце розташування каплиці Спаса Нерукотворного, має велику енергетику, підсилену молитвами і людською вірою. Особливі відчуття переповнюють серце: внутрішній спокій і благоговіння. Ці емоції лікують душу. Ми починаємо дивитися на все іншими очима, відчуваємо красу, помічаємо привабливість у тому, на що раніше не звертали уваги...